Слова, що воюють: книги, що були змушенні народитись у війні

Події 2022 року – це несподівана ситуація, в яку ми не вірили до останнього, повномасштабне вторгнення ввірвалось у наше життя, змінюючи усе навколо – мислення, людей та й навіть твори. Тому зараз книги, буквально, народжуються у війні, тому що – це не просто текст, це крики авторів, що не дають забути наші реалії. Це крики, які не мають бути проігнорованими, адже говорять тоді, коли мовчати просто неможливо. Саме вони показують нас такими, якими ми є – незламними, сильними та стійкими. Тому в цій статті ми поговоримо лише про п’ять таких книг, які все-таки змогли вибороти право на своє існування.

Володимир Вакуленко-К. «Я перетворююсь… Щоденник окупації.»

Як це – жити в окупації? Як це – розуміти, що ти вже ніколи не зможеш стати таким, яким був раніше? І як це – знати, що, скоріш за все, не виживеш у цьому пеклі?

Ця книга – це правдиві мемуари людини, яка занотовувала все у свій щоденник від початку повномасштабного вторгнення й аж до своєї загибелі.

Проте найболючіше – це сам процес її появи. Адже автор, розуміючи своє становище, за день до викрадення взяв і закопав свій щоденник під вишнею, а його останні слова, що пролунали до батька, стали заповітом:
«Коли наші прийдуть – віддаси».

Так батько передав цю інформацію Вікторії Амеліні — вона знайшла записи та передала їх до видавництва. На жаль, життя самої письменниці також забрала російська ракета.

«Я перетворююсь… Щоденник окупації» – це книга, до якої увійшли тексти щоденника та історії очевидців, що ще більше занурюють читача в правду про жахливий злочин країни-агресора. Також до неї внесено поезію – для дітей і для дорослих. Проте, читаючи розділ із віршами для дорослих, розумієш, що пережила ця людина.

Олександр Закерничний «Записки добровольця»

Як це – бути звичайною людиною, яка в одну мить жила простим життям, йшла за покликанням серця – бути письменником, а в іншу – вже добровольцем, що в перші дні вторгнення пішов у пекло, аби ми могли спокійно спати?
Як це – стояти біля «нуля» й розуміти, що завтра може не настати?

Ця книга – правдива розповідь без прикрас про життя звичайної людини, яка назавжди стала героєм. Це історія його та побратимів, котрі ніколи раніше не брали до рук зброї.

Наприклад, ювелір стає стрільцем-санітаром, і вони жартують, що це логічно, бо слова співзвучні. А потім інший каже, що він гранатометник, хоча раніше був моряком. І тоді в автора промайнула лише одна думка:
«Веселі хлопці в мене в роті».

«Записки добровольця» – це книга, побудована на записах і спогадах побратимів пана Олександра. Історія, у якій люди залишаються просто людьми, а читач проживає з ними ті божевільні події війни.
Лише гумор, несподівана цивільна дрібниця та спогади про близьких дають поштовх прожити ще один день.

Павло Вишебаба «Тільки не пиши мені про війну»

Багато хто знає цю людину — військовослужбовця, який прославився, читаючи свої вірші в окопах. Його збірку «Тільки не пиши мені про війну» дуже швидко розкупили, і її навіть перевидавали двічі. Зараз цю книжку називають українським бестселером.

Ця збірка — ще один приклад голосу, який не змовкає. Його слова звучатимуть навіть у найтемніші часи, у різних місцях. Рядки всіх віршів передають і висвітлюють події війни, яку він продовжує проживати щодня, — це переживання, що майже ніколи не зникає.
Внутрішня боротьба автора — а як же без неї? Вона завжди поруч, як і страх, і надія. Надія, що з кожним днем ми ближче до перемоги та спокійного життя.

«Тільки не пиши мені про війну» — це ще одна книга, яка стала прикладом незламності.
Автор, що читає свої вірші всюди, — це голос, який лунає голосно й невпинно. Якщо вам важко читати мемуари чи біографії, ця збірка поезій — саме для вас. Проте, читаючи її, ви не зможете стримати емоцій.

Олександр Вільчинський «У степу під Авдіївкою»

Виявляється, навіть у п’ятдесят три багато чого можна відчути вперше. Особливо якщо ти вперше в житті потрапив на війну — ще й добровільно…

Це про пана Романа — одного з тих, про кого написано цю книгу. До повномасштабного вторгнення він працював в архіві, але, попри свій вік і слабке серце, пішов захищати Батьківщину.

У книжці описано події, що відбувалися, коли вони опинилися в місцині неподалік від боїв за авдіївську промзону. Там усе було в одному: перевалочний пункт, лазарет і склад. Вони певний час жили в тих умовах.
Такі різні, вони проводили довгі розмови — роздумували, ділилися мріями та надіями. Але всіх їх об’єднувала одна мета й одне розуміння: позаду — сім’я, база й побратими; попереду — шлагбаум, мішки з піском і пекло.

«У степу під Авдіївкою» — це мемуари про події, які вони пережили й які назавжди їх змінили.Це історія про людей, що борються, не здаються й навіть серед пекла знаходять сили просто поговорити ввечері.
Ця книга — ще одна розповідь, про яку неможливо мовчати.

Христина Біляковська, Вікторія Середа «Я тебе… війна»

Це книга, що почалася як соціальний проєкт. Одного дня авторки Христина та Вікторія разом із командою однодумців вирішили розповідати історії українців, які пережили різні життєві випробування. Темою стало кохання — те, перед чим навіть війна безсила. Про те, що не має значення, що станеться, головне — щоб поруч була кохана людина.

У цій книзі зібрано справжні історії людей із різних куточків України, які зустріли або втратили своє кохання. Читаючи їх, ви занурюєтеся у різні реальності: одні оповіді випромінюють тепло, щирість і надію, що зцілює душу, а інші сповнені смутку, який неможливо не відчути.

Книга «Я тебе… війна» — це доказ того, що навіть у найтемніші часи серце не мовчить. Вона нагадує: кохання сильніше за страх, біль і смерть. У цих історіях – не лише ніжність, а й відвага, віра та життєва сила, які допомагають вистояти там, де здається, що вже нічого не залишилось. Війна може зруйнувати міста, але не здатна знищити любов.

Під час війни, кожне слово, що було надруковане в таких книгах, просто перестає бути лише текстом чи засобом комунікації, а перетворюється на зброю, що ніколи не забудеться чи пробачиться. Книги, що були надруковані під час війни, несуть у собі біль, тяжкість від втрати близьких людей, але і показують, якими сильними, мужніми та незламними є українці. Вони також показують, що правда ніколи не буде прихована.

Ці книги – це документальні твори, що допомагають зрозуміти глибше, яка ціна нашої свободи. Вони показують, що переставати говорити про війну – це злочин, адже деякі люди платять занадто високу ціну за наше майбутнє. Сьогодні література нашого народу знову переживає важкі часи, тому що у ній живе країна, яка не зупиняє боротьбу та пам’ятає всі трагедії, жертви і усвідомлює їх ціну.