Емоційне вигорання: невидима проблема сучасних студентів

В умовах реалій нашого життя студенти часто почали стикатись з таким психологічним станом, як емоційне вигорання. Це стає перешкодою в усьому: у навчанні, у спілкуванні з оточенням, у хобі. Але емоційне вигорання часто можна сплутати з депресією, тож нумо дізнаватися детальніше про це… Емоційне вигорання — це стан фізичного, психічного та емоційного виснаження, який спричиняє надмірний та хронічний стрес. Він не минає просто так: жоден відпочинок, жодне виконання усіх задач не може позбавити цього жахливого відчуття.

Нумо поговоримо про симптоматику та вплив на роботу.

Згідно з ВООЗ(Всесвітня організація охорони здоров’я), є три основних ознаки емоційного вигорання:

• Постійне відчуття виснаження або втоми: що призводить до порушення сну, погіршення самопочуття, проблем із концентрацією.
• Інтелектуальне та емоційне дистанціювання від роботи: відчуття негативу та цинізму відносно ситуацій, пов’язаних із роботою, відірваність від колективу, відсутність мотивації.
• Зниження професійної чи особистої ефективності: розвивається відчуття неспроможності впоратися зі своїми обов’язками, з’являються сумніви у власних здібностях і компетентності.

А як зрозуміти, що саме ТИ стикнувся/стикнулась з цим?

Є декілька фізичних і психологічних ознак, такі як: відчуття постійного виснаження, ніби повна відсутність сил; часта захворюваність на застуди через ослаблений імунітет внаслідок хронічного стресу; регулярні сильні головні болі або ж болі в м’язах; зміни в апетиті (його відсутність або ж, навпаки, часте відчуття голоду) або в режимі сну (пересип або ж безсоння); постійні сумніви в собі, нав’язливі думки на кшталт “нічого не вдається”, “все не має сенсу”, “все марне”; відчуття перебування в пастці, відсутності виходу; безпорадність, безсилля, втрата надії і віри в краще; цинізм у ставленні до роботи та оцінці зусиль інших людей; брак задоволення від роботи, відсутність відчуття завершеності; відчуження від роботи: людина пізніше приходить, не поспішає відповідати на повідомлення; ізолювання від людей, уникнення спільних посиденьок чи тімбілдингів, тому що вони виснажують ще більше; споживання алкоголю збільшується, людина викурює більше цигарок, або ж вживає психоактивні речовини; прокрастинація або ж пропуск дедлайнів; агресія або конфліктність.

«Може у мене депресія, а не вигорання??»

Симптоми депресії іноді можуть нагадувати різні стани, тож дехто може самодіагностувати її собі, проживаючи симптоми вигорання. Наприклад, людина може почуватися виснаженою або мати труднощі з концентрацією. Емоційне вигорання також може бути фактором ризику розвитку депресії. Проте між цими станами існують суттєві відмінності. Діагностика вигорання, як і депресії – задача фахівця з психічного здоров‘я. Однак є ознаки, які ви можете помітити самостійно.

«Я ж не один/одна така..?»

Провівши опитування серед 10 студентів більша половина все ж стикалась з таким станом. І це було в абсолютно різних сферах, таких як: спорт, навчання, хобі.. «Повʼязано з тупорилою системою освіти, ну і з жахливим тиском на підлітків з усіх боків», – відповіла студентка другого курсу університету. «На мою думку, це пов’язано з нереалістичними стандартами “успешного успеха”», «це пов’язано з перевтомою можливо від навчання, роботи, поєднання хобі з навчанням та роботою. коли нема підтримки навколо від друзів чи родичів», – студентки 2 курсу коледжу. «Періодично було таке відчуття коли активно займалася спортом. Часто це траплялося коли очікування та прикладенні зусилля не співпали із реальністю,після такого опускалися руки та не було сил рухатися далі», – розповіла учениця 11 класу.

«Як мені розпізнати емоційне вигорання на перших стадіях?»

Виділяють п’ять основних стадій емоційного вигорання. Починається усе із захвату та надмірної роботи, а закінчується – виснаженням..

1 етап: неймовірне захоплення роботою/новою діяльністю.

На цьому етапі людина дуже жвава та залучена в процес. Вона відкрита до нових викликів, все сприймає на ентузіазмі, почувається дуже бадьоро і має чимало творчої енергії. Так вона може працювати багато і без відпочинку, через “не хочу”, через “не можу”, на вихідних і у свята. Можливо, їй здається, що вона рятує людство або ж працює за покликом душі, тож все може зачекати.

2 етап: стресова реакція.

У відповідь на зростання кількості задач і обов’язків, потреби в прийнятті рішень, складностей роботи чи догляду, людина починає відчувати надмірний стрес. При цьому вона не задовольняє свої потреби, якість її сну погіршується. Тривожність починає проявлятися частіше. Людина стає менш продуктивною на роботі, їй складно фокусуватися, вона намагається уникати прийняття рішень. Через брак якісного відновлення внутрішні ресурси вичерпуються.

3 етап: хронічний стрес.

На цій стадії виникає постійна емоційна втома, яку нічим не здолати. Людині нічого не хочеться робити, ентузіазм зникає. Натомість зʼявляється цинічне ставлення до усього й усіх. Людина починає самоізолюватися, уникаючи соціальних контактів, аби зберегти хоч дрібку енергії для себе. Аби трохи притупити симптоми емоційного вигорання та заповнити внутрішню порожнечу, яка може розвинутися через життя, в якому є лише робота, вона може шукати розради в алкоголі або ж наркотиках. Інший варіант – вона розпочинає самолікування заспокійливими, вітамінами чи іншими БАДами, які обіцяють суперфокус і казкові когнітивні можливості.

4 етап: виснаження.

Відчуття ніби ти у пастці або заточений у песимістичній клітці, з якої неможливо вибратися. Будь-яка задача може викликати дуже швидку втому або виснаження. Може з’явитися навіть надлишкова агресія, і якби ж то була звичайна її форма.. НІ! Ти починаєш проєктувати її не лише на інших, а насамперед на себе: самокритика(«я роблю недостатньо», «я нікчемний/нікчемна»), будь-яка форма підтримки пролітає повз вуха. Можуть початися проблеми зі шлунком або ж часті мігрені.

5 етап: вигорання.

Зрештою, людині все стає нецікавим, її нічого не надихає та не турбує. На цій стадії може розвинутися депресія. Наслідки емоційного вигорання: значне погіршення здоров’я, можлива передчасна смерть через розвиток хронічних хвороб або підвищений ризик скоєння самогубства через відчуття безвиході.
Але важливо пам’ятати, що усі симптоми як і люди індивідуальні. Однак, особливо уважним варто бути до різких змін: можливо, людина почала багато плакати, хоча раніше це було їй не властиво, або ж багато спати/їсти, або ж, навпаки, її турбує безсоння і неможливість відпочити від думок.

«Я вже стикнувся/стикнулась з цим, що мені робити?»

Варто виділити декілька дійсно дієвих порад, які допомагають боротися з цим психологічним станом:

• Як тільки зрозумієте, що все набридло і ви на шляху до вигорання — візьміть вихідний (а краще декілька). Присвятіть цей час собі та родині, змініть повністю сферу діяльності, подивіться серіал, влаштуйте пікнік. Робіть все, що надихає і розслабляє.
• Дотримуйтеся режиму дня. Намагайтеся прокидатися і засинати в один і той же час. Всі важливі та термінові справи вирішуйте вранці, а перевірку електронної пошти та інші не смертельно-важливі справи відкладіть на другу половину дня.
• Харчування. Не переїдайте, але й не допускайте голоду. Спробуйте урізноманітнити раціон фруктами і овочами. Пийте більше води. Перед сном намагайтеся не їсти жирну їжу і не пити багато рідини.
• Займайтеся спортом. Фізична активність допомагає справлятися зі стресом. Це чудовий викид емоцій.
• Дозвольте собі відпочивати. Не відповідайте на повідомлення в робочих чатах або в чатах студентів після закінчення «робочого» дня. Навчіться говорити «ні», не беріть на себе занадто багато обов’язків і відповідальності.

Щоб бути хорошим працівником/працівницею, другом, подругою, студентом/студенткою, братом, сестрою, дитиною або працівником, необхідно піклуватися про себе. Якщо ваш «резервуар» порожній – ви не зможете бути тією людиною, якою хочете бути для інших у своєму житті. У будь-якої діяльності є свої межі, тож варто завжди про них собі нагадувати, бо ніяка робота не може стати пріоритетом над вашим ментальним здоров’ям.

Статтю підготувала студентка 2 курсу групи ЖК-22 Відокремленого структурного підрозділу «Оптико-механічного фахового коледжу Київського національного університету імені Тараса Шевченка» Михайлюк Анна.