Я не можу закохатися: ось кілька причин, чому так відбувається

Як тільки ми починаємо розуміти, що таке кохання та стосунки, для багатьох з нас це стає бажаним та романтичним. Ну, звичайно, адже в кожному фільмі й в більшості серіалів, особливо – корейських дорам, нам показують, яке ж кохання класне і як чудово це – знайти свою другу половинку. Але що якщо ти ніколи ні в кого не закохувалась і все частіше думаєш “Все, я просто не можу закохатися”? Розберімось із цим питанням.

Завдяки поголовній пропаганді романтичного кохання, більшість із нас мріє про те, щоб зустріти тієї-самої-людини, з яким можна буде створити це саме і жили вони довго й щасливо, доки смерть не розлучила їх. Це здається досить спокусливою перспективою. І ось ти бадьоро крокуєш доріжкою життя, намагаєшся знайти цього свого соулмейту, а його немає і немає. І ось уже починаєш замислюватися над тим, а чи можеш взагалі хоч когось полюбити?

Виявляється, знайти кохання набагато складніше, ніж передбачається, і все зовсім не так, як у романтичних комедіях. А налагодити стосунки – це взагалі якийсь неможливий складний рівень. А ще буває так, що з віком дехто з нас починає задумуватися, що зовсім не може закохатися.

Ну, кожна людина “не така”. У чому причина, чому ми можемо полюбити у відповідь? Ось кілька причин.

Не можу закохатися через дитячу травму

Всі наші проблеми походять із дитинства, люблять розмовляти психологи. І в цьому випадку вони мають рацію. Те, як ми в дитинстві проживаємо і сприймаємо любов, а також те, як ми її отримуємо від наших близьких, сильно впливає на нашу здатність отримувати любов і віддавати її в подальшому житті.

Деякі дитячі травми, які часто впливають на здатність людини любити, включають:

• відмова від дитини одного або кількох батьків у будь-якому віці;
• домашнє насильство (яке може призвести до нездорових стосунків у майбутньому);
• жорстоке поводження з боку одного або кількох батьків;
• зневага батьків або відсутність почуття прихильності;
• батько з адикціями, злочинець.

Варто звернутися до психолога, щоб виявити таку дитячу травму, та успішно її побороти.

Острах втратити себе у відносинах

До стосунків ми повністю самі собою. Ми самі собі диктуємо, як жити, робимо все, що тільки побажаємо. Поїхати до Ісландії на тиждень? Якщо є гроші – будь ласка. Піти в похід на байдарках? Окей. Сидіти весь день вдома та займатися хобі? О, так, і ще пломбір зверху покладіть.

Як тільки ми вступаємо в серйозні відносини, все змінюється, адже з’являється інша людина, яка починає формувати нашу ідентичність, та й свою також. Свободи меншає, і не всі можуть це витримати.

Деякі з нас, і чоловіки, і жінки, починають думати, що загубляться у стосунках. Зазнають переважного страху, що не зможуть жити своїм життям, або бути самими собою. Незалежно від того, чи виправданий цей страх, чи ні, така людина починає відштовхувати партнера або тримати на відстані, щоб не заходити надто далеко.

Тут варто подумати. Якщо твій партнер і справді придушливий, хоче проводити з тобою весь вільний час, і ображається коли ти, наприклад, йдеш гуляти з друзями або хочеш провести вечір за хобі або читанням улюбленої книги, страх виправданий. Але якщо він чи вона намагається давати тобі вільний простір, не прилипає і не наполягає, а страх зберігається, можливо, тут справа нечиста, і треба йти до психолога.

Небажання почуватися зобов’язаним відповідати взаємністю

Ми часто думаємо, що відсутність кохання зростає на страху, але деякі люди побоюються потрапити в капкан чужих чи власних очікувань. Такі люди не знають, що відповісти, коли хтось каже, що любить їх і часто почуваються зобов’язаними відповідати взаємністю на тому самому рівні й в тому ж обсязі, якщо не вище і більше. Якщо мови кохання двох партнерів не збігаються, це перетворюється на катастрофу, тому що не завжди ми можемо відповісти на ту форму кохання, яку виявляє партнер.

Таке відбувається з людьми, яким у минулому дали ясно зрозуміти, що взаємності нічого очікувати. Можливо, колись давно ти закохалася в когось, а ця людина повністю не виправдала очікувань: не відповіла взаємністю, змінила, поводилася негідно у стосунках. Після цього ти можеш відчувати злість і побоювання, що знову зіткнешся з чимось подібним, тому відмовляєшся від свого кохання, щоб не повторити подібне у стосунках з іншою людиною. Тому тобі може бути важко кохати інших.

Тиск чи очікування від стосунків надто високі

А тут вступають у гру всі ті романтичні фільми, яких ти, можливо, переглянула надто багато. Або любовні романи, в яких все завжди працює “правильно” та “красиво”. Ти починаєш чекати надто багато від партнера, турбуватися про механіку відносин, зусилля, які в них вкладені. При цьому чистий та унікальний зв’язок відходять на задній план.

Ну, а якщо ти ще й очікуєш від себе дуже багато, а не тільки від партнера, незабаром такий тиск завдаватиме біль і незручності. Побачення – це знайомство, веселощі, впізнавання когось нового чи когось старого, але з іншого боку. І це вже точно не страждання чи титанічні зусилля. І якщо ти схиляєшся до другого, незабаром просто хочеш ходити на всі ці зустрічі.

Страх бути використаною кимось

Довіра – це надійний фундамент, на якому будуються усі нормальні стосунки. Але що якщо через стару травму чи невзаємне кохання ти не відчуваєш цього почуття? Що якщо ти не в змозі повірити, що хтось може полюбити тебе щиро, не бажаючи використати заради сексу, грошей чи чогось ще?

Щоб вибудовувати здорові стосунки, ти маєш бути в змозі повірити, що партнер не спробує завдати біль або зробити що-небудь, щоб саботувати стосунки.

Якщо такого стану немає, ти напевно закриєшся від інших людей, щоб запобігти черговій зраді та захиститися від тих, хто захоче зробити тобі боляче. Так, цей захист ефективний, але він же завадить випробувати радість від прихильності до когось, кохання. Можливо, хтось прямо зараз дивиться на тебе з любов’ю і думає: “Ось вона, моя друга половинка! Як же мені до неї підступитися?

Так, боятися, що тобі завдадуть біль – це абсолютно нормально. Але страхи треба вчитися долати, щоб жити це на повне.